Мій рідний край – моя Дніпропетровщина

 Мета:

    виховна:  виховувати любов до рідного краю, почуття причетності до всіх подій, які відбуваються на Дніпропетровщині, в Україні, пробуджувати національну самосвідомість, любов до рідного краю,повагу до державної символіки, культури та історії;

    розвивальна: розвивати увагу, уяву, мовлення учнiв;

    навчальна:  поглибити знання учнів про Дніпропетровську область.

Обладнання: книги про Дніпропетровщину, ілюстрації , плакати, вислови видатних людей, карта України, презентація «Десять визначних місць України», музичні записи.

Форма проведення: усний журнал

Хід уроку:

І. Органiзацiя класу

 Епіграф

 «Все на світі можна вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

                                                        (В. Симоненко)

«Свою Україну любіть ... Во врем’я люте,

В останню хвилину

За неї господа моліть».

                                                            (Т. Шевченко)

Дніпропетровщино! Перлино степова, неповторна дивною красою,

В нас – твоя історія жива, наше серце повниться тобою.

II. Основна частина уроку

1.    Слово вчителя

( Звучить пісня Т. Петриненка «Україна». )

2. Бесіда:

- Свій усний журнал ми розпочали чудовою піснею Тараса Петриненка, у яку митець уклав свої найкращі почуття, свою синівську любов до рідної землі, до України. А що ви знаєте про Україну? (Відповіді учнів)

3.    Асоціативний кущ

-Діти, а що для вас означає слово «Батьківщина»?

Діти:  Ми живемо на Дніпропетровщині. Для мене – це край, де я народилася, живу, де живуть і працюють мої батьки.

-  Це школа, вулиця, на якій я живу.

-  Це моя родина: тато, мама, бабуся, дідусь, рідна домівка.

Вчитель:  Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще синонімами  можемо її назвати?

Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім, рідний берег, рідна  Дніпропетровщина, (на дошці малюємо асоціативний кущ).

Вчитель : А зараз ми дізнаємось про наш край багато цікавих фактів. Тож перегорнемо першу сторінку нашого журналу.

Сторінка 1.

Історичне минуле

Дніпропетровщина має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть.
Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.
Учені вважають, що саме на Подніпров’ї ще 6 тисяч років тому вперше були приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки археологів, серед них всесвітньо відомі золоті пектораль з Товстої Могили та гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної культури племен, які населяли Придніпров’я, а й про їх високу духовну культуру.
За часів Київської Русі Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Дніпром пролягавзнаменитий торговельний шлях світового значення „Із варяг у греки”, Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі. 955року на Монастирському острові зупинялась Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на порогах у бою з печенігами.Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей – п’ять із них виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі був обраний гетьманом Війська Запорозького. А битва на Жовтих Водах зіграла вирішальну роль у війні.
У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську.
 Зі зміною кордонів та зростанням населення змінювався й адміністративний поділ краю. У 1783 р. дві губернії об’єднали й утворили на їх базі Катеринославське намісництво. У 1796-1802 рр. тут існувала Новоросійська губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку назву кілька років мав Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ).
8 (20) жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім Херсонську) і Таврійську. До складу нашої губернії увійшло 6 повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський, Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806-1817 рр. були утворені ще три повіти – Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський. З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до 1917 р. Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська Донського.
Протягом першої половини XIX ст. губернія являла собою провінцію як в економічному, так і в культурному відношенні. Губернська столиця Катеринослав знаходилась довгі роки в запустінні. Лише у середині століття поступово стали наявні ознаки культурного і розвиненого міста – виникли бібліотека, театр, друкарня, музей, клуб, інтенсивно проходила забудова. Проте повітові міста мали сільський вигляд, не було бруківки, вуличного освітлення, водогонів.
Всією губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у складі кількох десятків чоловік. Військовий губернатор – один на три південні губернії – мав у своїй компетенції нагляд за громадським порядком.
Губернія отримала свій герб (5 липня 1878 року), який повторював у загальних рисах герб Катеринослава 1811 р.: у блакитному полі вензель імператриці Катерини II з датою 1787 р. Вензель оточували дев’ять золотих зірок. Щит був увінчаний імператорською короною та оточений золотим дубовим листям, з’єднаним андріївською стрічкою.
Великі зрушення в житті краю пов’язані з відкриттям наприкінці ХІХ століття значних родовищ корисних копалин – вугілля, залізної та марганцевої руд тощо. У цей же період виникла й швидко розвинулась промислова розробка корисних копалин Криворізького і Донецького басейнів. Протягом 1870-1880-х років економічне життя в губернії суттєво пожвавилося. Уздовж кордонів губернії були прокладені залізниці: Харківсько-Миколаївська та Курсько-Харківсько-Азовська. В центрі пролягла Лозово-Севастопольська (згодом Катерининська) залізниця. Завдяки збільшенню промислових підприємств, активізації економічного життя населення губернії швидко збільшилося й досягло 2112651 чоловік у 1897 р. Однак основним заняттям мешканців залишалося землеробство.
 У цей час Катеринославська губернія швидко перетворюється на центр промисловості Півдня Російської імперії. Введена в експлуатацію 1884 року Катерининська залізниця об’єднала Донецький кам’яновугільний та Криворізький гірничорудний басейни. 1887 року пуском першої домни Брянського заводу покладено початок металургійної промисловості.       Після жовтневого перевороту 1917 р. та громадянської війни губернський устрій не відповідав більше вимогам нової влади. Протягом 1923-25 рр. поділ на губернії був поступово скасований. На території колишньої Катеринославської губернії утворилися 7 округів. 27 лютого 1932 р. внаслідок чергового адміністративно-територіального поділу на основі п’яти округів Катеринославської губернії була утворена Дніпропетровська область. У 1938-39 роках частина її території відійшла до новоутворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей. З тих пір межі області не змінювались.

Сторінка 2.

Сьогодення Дніпропетровщини

  Перед Великою Вітчизняною війною у Дніпропетровській області налічувалося 7 міст обласного підпорядкування та 26 районів. На 1991 рік в області було вже 13 міст обласного підпорядкування та 20 районів. За останні десять років відновлено 2 райони – Петриківський та Юр’ївський. Сьогодні в області 22 адміністративних райони, 21 місто (у тому числі 13 обласного підпорядкування), 47 селищ міського типу і 1440 сільських населених пунктів.
На Дніпропетровщині функціонують такі всесвітньо відомі гіганти, як "ЕВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", якому більше 120років, "Дніпропетровський трубний завод", "Нижньодніпровський трубопрокатний завод". Яскравим прикладом сучасного машинобудування і гордістю Дніпропетровська і всієї України є ПО "Південний машинобудівний завод ім. Макарова" і конструкторського бюро "Південне". Висока технічне оснащення і кваліфікація інженерного і робочого персоналу дозволили розробити і виготовити тут екологічно чисті ракетоносії "Зеніт", могутні "Дніпро", різноманітні космічні апарати і іншу продукцію, яка не має аналогів в світовій практиці.

  Дніпропетровськ - місто дійсно унікальне, як по духовному наповненню, так і по архітектурі. Фахівці вважають, що саме тут склався своєрідний архітектурний стиль - так званий Катеринославський. Адже плануванням і архітектурою Дніпропетровськ не поступається кращим європейським містам.
                                                                                                          
Візитною карткою не лише Дніпропетровщини, але й усієї України, є центр народної творчості «Петриківка». Але найдорожче - це люди.

Сторінка 3. «Десять визначних місць України»

Товста Могила. 23 століття приховувала Товста Могила, що знаходиться неподалік від міста Орджонікідзе, від людей чудесні витвори давнини, приховувала б і далі, якби не талановитий і впертий археолог. Тільки в 1971 році Борис Мозолевський, довівши, що курган таки скіфський, почав розкопки.

Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання скіфських вельмож з слугами й кіньми, зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600золотихприкрас. Особливо цінна золотапектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами.нагрудна прикраса — золота пектораль вагою 1 кг150 г з триярусним зображенням міфологічних і побутових сцен. Численні фігурки складної композиції пекторалі відрізняються досконалістю пропорцій, природністю рухів.

Запорозька Січ. Нове заселення на берегах Дніпра пов’язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV-XVI століттях. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п’ять були на території області.

Центром українського козацтва сталаЗапорозька Січ, заснована в 40-х роках XVI сторіччя на території сучасної Дніпропетровщини, на острові Томаківка(на територіїМарганцю). Після зруйнування татарами в 1593 році Січі на Томаківці запорожці перенесли свій центр на інший острів —Базавлук, приблизно за 30 км на південний захід від Томаківки. Близько 1638 року наМикитиному Розі, де розташований сучасний Нікополь, була заснована нова,Микитинська Січ, що проіснувала до 1652 року.

Фортеця Кодак. У липні 1635 р. на правому березі Дніпра було побудовано польську фортецю Кодак, здобуття якої козаками поклало початок військовим перемогам у Національно-визвольнійвійні українського народу. Слобода Кодак за часів Нової Січі (1734–75 рр.) була адміністративним центром Кодацької паланки.

Іван Сірко. Всенародне визнання і гучна слава Чортомлицької Січі поширились в часи отаманства Івана Сірка (1659—1680), який з 1663 року проживав виключно на Чортомлицькій Січі, де протягом 15 років обирався кошовим отаманом, здобувши всенародне визнання своїми військовими заслугами. Зокрема прославився розгромом 60-тисячного турецько-татарського війська, що несподівано напало на Січ в новорічну ніч 1675—1676 року; а також Кримським походом 1676року, коли запорожці під проводом Сірка вперше форсували Сиваш і розгромили ханську столицю Бахчисарай. Згодом Січ назвали Сірковою, на честь славетного отамана Івана Сірка, який найдовше з усіх запорожців перебував на гетьманській посаді.

Катеринослав. Офіційна історія міста розпочалась у 1776 році, коли російська імператриця Катерина II вирішила збудувати «Південну пальміру»- столицю Російської імперії порівнюючи Санкт-Петербург — «північна Пальміра». У 1777 р. на лівому березі Дніпра розпочато будівництво міста, названого Катеринославом, котре з 1783 р. стало центром Катеринославського намісництва. Роком пізніше будівництво міста перенесено на правий берег на місце поселень Старі і Нові Кодаки та Половиця. У 1793р., згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі, територія області увійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії.

Спасо-Преображенський кафедральний собор – головний храм Дніпропетровська і фактично його ровесник. Він став першою спорудою, закладеною імператрицею Катериною. За задумом Григорія Потьомкіна, собор мав бути вищим заримський собор Святого Петрана 1аршин. Перший проект собору підготував видатний французький архітектор Клод Геруа. ІмператрицяКатерина ІІвласноруч заклала собор, але вдалося побудувати тільки фундамент. Австрійський імператорЙосип ІІГабсбург, який брав участь у церемонії, висловився з цього приводу: «Катерина заклала перший камінь, а я другий - і останній». Після смерті Катерини ІІ амбітним планам не дано було збутися. Наступний архітектор Іван Старов, займаючись будівництвом Потьомкінського палацу та генерального плану Катеринослава, пропонував спорудити кафедральний собор за іншим проектом та в 6 разів менше.

Свято-Троїцький собор. Козацький православний храм - дерев'яний Свято-Троїцький собор, який вважають шедевром козацького зодчества XVIII століття і найбільшим дерев'яним храмом на території України.

В 1773 році за ініціативою козачого отамана та полковника Антона Головатого за підтримки козачої громади було прийнято рішення про будівництво православного храму на честь козацької держави, Запорізької Січі, «який би нагадував про козацьку волю й непокору» (О. Гончар «Собор»). Для цього з харківського селища Нові Водолаги був запрошений народний зодчий Акім Погребняк. Перед тим, як приступити до роботи, він подав на затвердження козацьким старшинам макет майбутнього собору, сплетений із лози. За легендою саме таким майстер побачив собор уві сні.

Новомосковський Троїцький собор представляє собою дев’ятикупольний трипрестольний пірамідальний храм білого кольору з зеленими вежами-куполами. Виконаний він у стилі українського бароко. Собор побудований за старовинною технологією «в лапу», коли бруси не виходять за межі кутів зрубу. Стіни Троїцького собору вигнані з дубових і соснових колод, облицьованих дошками. Вони по наростаючій переходять у дев'ять восьмигранних башт-куполів. Вежі чотириярусні і увінчані хрестами. Однією з особливостей собору є цікава архітектурна деталь. При його огляді знизу можна побачити одночасно тільки вісім купольних веж.

- Діорама «Битва за Дніпро» —діорамав Дніпропетровську відкрита в1975до 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні1945 року. Цей твір створено майстрами батального живописуСтудії військових художників імені М.Б. Грекова, заслуженими художниками РРФСРМ Я. БутомтаМ.В. Овечкіним.

Битва за Дніпро — низка взаємопов’язаних стратегічних операцій Великої Вітчизняної війни, проведених в другій половині 1943 року на берегах Дніпра. З обох боків в битві взяли участь до 4 мільйонів чоловік, а її фронт розтягнувся на 1 400 кілометрів. В результаті чотиримісячної операції лівий берег Дніпра був звільнений Червоною Армією від німецько-фашистських загарбників. В ході операції значні сили Червоної Армії форсували річку, створили декілька плацдармів на правом березі Дніпра, а також звільнили місто Київ. Битва за Дніпро стала однією з найбільших битв у світовій історії.

Повна назва — діорама «Битва за Дніпро в районі сіл Військове-Вовніги». «Битва за Дніпро» найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі і одна з найбільших у світі.

Глибокий предметний план, що складається із залишків оборонних споруд, зброї, засобів переправи та інших військових атрибутів, спеціальне освітлення зали, звукові ефекти створюють у глядачів ефект безпосередньої присутності на місці штурму Дніпра радянськими воїнами.

Петриківка —селище міського типу, центрПетриківського районуДніпропетровської області. . Село Петриківка на Дніпропетровщині стало одним з найвідоміших його центрів завдяки своєрідному мистецтву малювання.

Петриківський розпис є одним із давніх видів народного декоративно-ужиткового мистецтва і має велике значення в культурній спадщині України Він яскравою сторінкою увійшов в історію культури українського народу Петриківський розпис на різноманітних виробах художніх промислів широко відомий не тільки в нашій країні, але далеко за її межами. Чарівна петриківська квітка розцвіла на фарфоровій вазі та на шовковій тканині, загорілася на поверхні сувенірної шкатулки.

Усі ці речі полонять красою вимогливого глядача на міжнародних ярмарках у Марселі та Токіо, у Софії та Загребі. Українське мистецтво зберігає невичерпні багатства орнаментальних мотивів, нагромаджені у процесі історичного розвитку.

Учень.

Біжить стежка рушникова у світ від рідного порога,

Біжить до чистої криниці, у ній купаються зірниці,

І загляда на пишну вроду калина у прозору воду.

Тут починався рід наш красний. Над ганком сходив місяць ясний.

Калина в лузі квітувала, мене матуся колихала.

Пропахли вітром колоски – таке чіпке безмежне поле.

І мамин хліб і ті стежки, якими вранці йду до школи.

Наша славна Батьківщино, наше щастя і наш край!

Підсумок уроку:

Вчитель: Сьогодні ми ще більше дізналися про нашу рідну Дніпропетровщину. Тут, на цій землі, наш родовід, наше домашнє вогнище, материнська пісня, батьківське поле – найбільші святині в людському житті. Скільки в цих словах тепла, любові, ніжності! Не уявляю себе без Дніпропетровщини, без її зелених лук, що вражають своїми барвами, без її синьооких річок та ставків, без її блакитного неба, без її маленьких сіл та міст.

Я люблю і пишаюсь тобою, моя усміхнена і велична Дніпропетровщино!

Дніпропетровщино моя, мій рідний краю,

Земля заводів, шахт, великих міст!

Люблю тебе і серцем відчуваю

Майбутнього твого величний ріст!

Підготувала вчитель української мови і літератури Щербина Л.М.

·